Координати: 46°14′04″ пн. ш. 6°02′57″ сх. д. / 46.234493° пн. ш. 6.049129° сх. д. / 46.234493; 6.049129

CERN

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
l’Organisation européenne pour la recherche nucléaire
Європейська організація з ядерних досліджень
АбревіатураCERN
Типміжнародна організація
nuclear research instituted
Засновано29 вересня 1954
Правовий статусInternationale Organisationd[1]
Сферафізика елементарних частинок і фізика високих енергій[d]
Країна Швейцарія ·  Франція
Штаб-квартираЖенева, Швейцарія
46°14′04″ пн. ш. 6°02′57″ сх. д. / 46.234493° пн. ш. 6.049129° сх. д. / 46.234493; 6.049129
Місце діяльностіЄвропа
ЧленствоORCID[d][2][3]
Digital Preservation Coalitiond[4]
Linux Foundation[5]
W3C[6]
Global Open Science Hardwared
arXiv.org[7]
DataCited[8]
Open Access Scholarly Publishers Associationd[9]
Коаліція з покращення оцінки дослідженьd[10]
European Open Science Cloud Associationd[11]
UNESCO Global Open Science Partnershipd[12]
Офіційні мовианглійська
французька
Генеральний секретарУрсула Басслер
КерівникФабіола Джіанотті (1 січня 2016)
Членів24 країна[14]
Штат працівників▼2635 осіб (2020)[15]
Бюджет1 230 200 000 Fr (2018)
Вебсайт: home.cern
Нагороди
Мапа
CMNS: CERN у Вікісховищі

CERN, Європе́йська організація з я́дерних дослі́джень (фр. Conseil Européen pour la Recherche Nucléaire) — міжнародний дослідницький центр європейської спільноти, найбільша у світі лабораторія фізики високих енергій.

Загальна інформація

[ред. | ред. код]

Розташований на захід від Женеви, на кордоні між Францією і Швейцарією, біля підніжжя гірського масиву Юра. Місцеві геологічні та сейсмічні умови дають змогу без побоювань будувати тут прискорювачі елементарних частинок[16]. В Україні французький акронім часто вимовляють як «ЦЕРН».

Історія створення

[ред. | ред. код]

Ідея заснування CERN належить французькому фізику Луї де Бройлю. 1949 року на Європейській конференції з культури (Лозанна, Швейцарія) він запропонував створити міжнародну організацію для здійснення наукових досліджень:

Наша увага зосереджена на створенні нової міжнародної організації для проведення науково-дослідницьких робіт, що виходять за межі національних програм. Ця організація могла б узяти на себе виконання таких завдань, обсяг і суть яких не під силу жодному національному інститутові… Окрім того, заснування наукового центру буде символом об'єднання інтелектуальних сил Європи.

Ідею де Бройля підтримали європейські уряди — зруйнована війною Європа не мала іншої можливості зберегти фундаментальну науку, розпочати дуже дорогі ядерні дослідження й особливо дослідження в галузі фізики елементарних частинок високих енергій.

Після Другої світової війни всі уряди були зацікавлені в подальшому вивченні потенціалу енергії атома, незалежно від того, чи розглядається вона як новий енергетичний ресурс для суспільства, чи як зброя, щоб знеохотити ворогів. Норвегія та Швеція, як і багато інших малих країн, планували виробляти ядерну зброю. Норвегія відмовилася від такого плану після вступу до НАТО. У Швеції, яка вирішила дотримуватися нейтралітету, прем'єр-міністр Таге Ерландер пішов на компроміс: Швеція продовжуватиме дослідження ядерної енергії для цивільних цілей і можливого використання технології для виробництва зброї на основі шведського урану, офіційно назване «дослідженням захисту»[17].

У скандинавському регіоні кілька урядів заснували «атомні комітети» з представників урядів, промисловості й національних вчених (Швеція в 1945 році, Норвегія в 1947 році, Данія в 1955 році), щоб дослідити свої можливості. У Європі жодна країна, крім Великої Британії, не мала економічних та технічних можливостей будувати великі прискорювачі частинок. Виклика́в занепокоєння той факт, що під час і після війни багато європейських фізиків виїхали до США, де дослідницьке обладнання й платня були набагато кращі, ніж в Європі. Ці факти утвердили в думці, що тільки кілька західноєвропейських країн можуть створити спільну дослідницьку організацію, здатну ефективно працювати для вирішення спільної проблеми[18].

1952 року Європейську організацію з ядерних досліджень де-факто створено[16]. Було прийняте рішення побудувати та запустити спільний європейський потужний прискорювач. Проблемним стало рішення щодо географічного розташування цього проєкту. Як засвідчив Стефан Розенталь, це не могла бути одна з великих країн, і вибір остаточно стояв між Данією, Нідерландами і Швейцарію[19]. Нільс Бор, Ганс Крамерс за підтримки Норвегії та Швеції виступали за розміщення в Копенгагені. Інші країни вважали небезпечним розміщувати CERN у Данії, оскільки в разі конфлікту Радянський Союз може окупувати Данію і використати потужний прискорювач. Франція наполягала на тому, щоб CERN був розміщений на франкомовному середовищі і, врешті, у жовтні 1952 року на засіданні CERN було остаточно обрано локацію - Женеву[18]. Офіційним днем народження CERN вважають 29 вересня 1954 року, коли 12 країн-учасниць ратифікували угоду про її заснування.

ESO і CERN мають угоду про співробітництво[20]

Діяльність

[ред. | ред. код]

Сьогодні на експериментальному обладнанні CERN працює близько 12 000 дослідників, представників 80 народів світу з 500 наукових центрів і університетів — це половина всіх фізиків — дослідників мікросвіту[16].

CERN має у своєму розпорядженні цілу низку прискорювачів заряджених частинок, найбільший із яких (Великий адронний колайдер, LHC) був запущених впродовж 2008—2010 років. На початок 2019 року науковці працювали над ще більшою установкою — Майбутнім кільцевим колайдером.

CERN зробив суттєвий вклад у розвиток інформатики. У ньому зародилася технологія всесвітньої павутини (www) і було створено протокол HTTP[21]. Також, CERN був одним із піонерів із розробки сенсорних екранів: ще у 1970-х роках з їх допомогою здійснювався контроль за прискорювачами[22][23]. CERN також проводить дослідження з медичної фізики[24], виробляє радіоізотопи для лікування онкологічних захворювань[25] та консультує спорудження нових центрів радіотерапії в Європі[26][27].

CERN пропонує різноманітні навчальні програми для всіх охочих[28]. Існують міжнародні програми підвищення кваліфікації шкільних вчителів[29], літні програми для студентів (фізиків, інженерів, комп'ютерників та математиків)[30]. Також щорічно проводиться конкурс наукових проєктів для школярів з усього світу «Beamline for schools», переможці якого отримують можливість провести власні дослідження на прискорювачі частинок[31][32]. Існують програми «обміну знаннями» між науковцями CERN та інженерами з різних країн, фінансуються численні розробки, що пристосовують розроблені в CERN технології до широкого вжитку[33][34]. Раз на кілька років проводяться дні відкритих дверей[35], в інший час можливо відвідати CERN з організованою екскурсією, спеціальні екскурсії здійснюються для школярів та студентів.

Дані, зібрані експериментами на ВАК, за кілька років виставляються у відкритий доступ і можуть бути досліджені незалежними науковцями[36][37]. Усі наукові публікації CERN перебувають у відкритому доступі[38] та доступні з інформаційної системи CERN Document Server[39].

29 вересня 2023 року CERN повідомив про те, що сумарна місткість накопичувачів у її дата-центрах перевищила знакову позначку 1 Ебайт. Місткість сховища стабільно нарощувалася з 2010 року. У нинішньому вигляді система зберігання CERN поєднує близько 110 тис. стандартних накопичувачів. В основному це HDD, але кількість SSD невпинно зростає. Сховище використовує різні методи резервування та відновлення інформації, що гарантує збереження цінних даних[40][41].

Три науковці CERN за історію його існування були нагороджені Нобелівськими преміями з фізики[42]: Карло Руббіа та Симон ван дер Мер у 1984 році, та Жорж Шарпак у 1992-му. Троє інших нобелівських лауреатів працювали в CERN: перший генеральний директор організації Фелікс Блох, а також Семюел Тінг та Джек Стейнбергер, але премії вони отримали за результати, отримані на іншому етапі своєї наукової кар'єри. Нобелівську премію 2013 року було видано Франсуа Англеру та Пітеру Хіггсу з формулюванням «за теоретичне відкриття механізму, який допомагає нам розуміти походження маси субатомних частинок й існування якого було доведено виявленням передбаченої елементарної частинки в експериментах ATLAS і CMS на Великому адронному колайдері в CERN» — таким чином, хоч премія і не була видана науковцям організації, їх заслуга була окремо відзначена у формулюванні нагороди[43].

20 березня 2024 року, CERN оголосив про те, що він припиняє співпрацю з сотнями фахівців, які пов’язані з російськими організаціями. А саме, представник CERN зазначив, що близько 500 вчених, які не мешкають у Швейцарії, більше не будуть залучатися до спільних досліджень[44].

З 30 листопада 2024 року, згідно повідомленням ресурсу Heise, CERN завершив багаторічну співпрацю з російськими вченими та інженерами, припинивши їхній доступ до Великого адронного колайдера. Це рішення стало наслідком агресії росії проти України, яку засудив CERN ще у березні 2022 року[45][46].

Учасники

[ред. | ред. код]
Країни-учасники CERN.
   Засновники
   Приєднались до CERN згодом

Країни-засновники, які в 1953—1954 роках підписали угоду про створення проєкту:

Зміни серед країн учасниць після 1954 року:

Організації та країни зі статусом спостерігача[47]:

Асоційовані члени:

Участь України у Європейській організації ядерних досліджень

[ред. | ред. код]

Не будучи членом CERN, Україна брала участь у низці здійснюваних там наукових проєктів.

Учасники засідання Президії НАН України 9 вересня 2009 року заслухали та обговорили доповідь Геннадія Зінов'єва про стан та перспективи співробітництва установ НАН України з CERN. Президія НАН України відзначила, що низка установ і окремі науковці НАНУ взяли участь в оснащенні великого адронного колайдера. Це свідчить про високий рівень розробок науковців України, в яких зацікавлена світова наукова спільнота, що працює в CERN. Разом з тим обсяги співпраці установ НАН України та й в цілому наукових закладів нашої країни з CERN залишаються вкрай недостатніми. Це насамперед пов‘язано з відсутністю на сьогодні відповідної угоди між Україною та CERN. Але й самі установи Академії мають значно активніше працювати над розширенням наукового співробітництва з цим європейським центром. Необхідно, щоб Академія взяла активну участь у проведенні переговорів з CERN щодо укладення нової двосторонньої угоди про співпрацю України з цим центром[50].

  • Дата набуття Україною членства: 05.10.2016 р.
  • Підстава для набуття членства в міжнародній організації: Закон України від 02.09.2014 № 1666-VII «Про ратифікацію Угоди між Україною та Європейською організацією ядерних досліджень (ЦЕРН) стосовно надання статусу асоційованого члена в ЦЕРН»[51].
  • Статус членства: Асоційований член.
  • Характер фінансових зобов'язань України: Сплата щорічного членського внеску.
  • Джерело здійснення видатків, пов'язаних з виконанням фінансових зобов'язань: Державний бюджет України.
  • Вид валюти фінансових зобов'язань: Швейцарський франк.
  • Обсяг фінансових зобов'язань України на 2017 рік: 1 006 750,00.
  • Обсяг невиконаних Україною у попередні роки фінансових зобов'язань: 16 817,01.
  • Центральний орган виконавчої влади, відповідальний за виконання фінансових зобов'язань: Міністерство освіти і науки України[52].

Українські науковці є членами наукових колаборацій ALICE, CMS, LHCb на Великому адронному колайдері[49], а також працюють над кількома запланованими експериментами[53]. У Харківському фізико-технічному інституті розташовано один з Tier-2 центрів для обробки даних з експерименту CMS[54].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://search.gleif.org/#/record/8945001PQCC375ANAQ33
  2. ↑ https://orcid.org/members/001G000001CAmA2IAL-cern-european-organization-for-nuclear-research
  3. ↑ https://web.archive.org/web/20231020113811/https://orcid.org/members
  4. ↑ https://dpconline.org/about/members
  5. ↑ https://www.linuxfoundation.org/membership/members/
  6. ↑ https://www.w3.org/Consortium/Member/List
  7. ↑ Our Members / Platinum Members
  8. ↑ https://web.archive.org/web/20240112184553/https://datacite.org/members/
  9. ↑ https://web.archive.org/web/20240224101118/https://oaspa.org/membership/members/
  10. ↑ https://web.archive.org/web/20231109092552/https://coara.eu/coalition/membership/
  11. ↑ https://eosc.eu/members/
  12. ↑ https://web.archive.org/web/20220627102128/https://en.unesco.org/science-sustainable-future/open-science/partnership
  13. ↑ https://home.cern/news/press-release/cern/dr-ursula-bassler-elected-next-president-cern-council
  14. ↑ https://home.cern/fr/about/who-we-are/our-governance/member-states
  15. ↑ https://cds.cern.ch/record/2771424?ln=en
  16. ↑ а б в Вісник НАН України, 2005, № 6 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 17 листопада 2011. Процитовано 11 листопада 2009.
  17. ↑ Thomas Jonter. The Swedish Plans to Acquire Nuclear Weapons, 1965-1968: An Analysis of Technical Preparations // Science and Global Security. — 2010. — Т. 18 (3 грудня). — С. 61-86. — DOI:10.1080/08929882.2010.486722.
  18. ↑ а б Helle Kiilerich. Editors: Einar Gudmundsson, Helle Kiilerich, Ben Mottelson, Christopher Pethick. Nordita –The Copenhagen Years: A Scrapbook. — Copenhagen : Tryk 2100, 2021. — P. 7. Архівовано з джерела 13 лютого 2024 [Архівовано 2024-02-13 у Wayback Machine.]
  19. ↑ Rozental, Stefan. NB: Erindringer om Niels Bohr. — Gyldendal, 1985. — 135 p. — ISBN 8700938742.
  20. ↑ ESO and CERN Sign Cooperation Agreement. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 21 грудня 2015.
  21. ↑ The birth of the Web | CERN. home.cern. Архів оригіналу за 21 квітня 2021. Процитовано 30 січня 2021.
  22. ↑ The first capacitative touch screens at CERN. CERN Courier (брит.). 31 березня 2010. Архів оригіналу за 4 лютого 2021. Процитовано 30 січня 2021.
  23. ↑ Another of CERN's many inventions!. CERN Document Server. Архів оригіналу за 28 грудня 2019. Процитовано 30 січня 2021.
  24. ↑ medical applications | CERN. home.cern. Архів оригіналу за 14 лютого 2021. Процитовано 30 січня 2021.
  25. ↑ New CERN facility can help medical research into cancer. CERN (англ.). Архів оригіналу за 4 лютого 2021. Процитовано 30 січня 2021.
  26. ↑ CERN and Lausanne University Hospital collaborate on a pioneering new cancer radiotherapy facility. CERN (англ.). Архів оригіналу за 23 січня 2021. Процитовано 30 січня 2021.
  27. ↑ CERN congratulates CNAO on a world’s first proton treatment of a cardiac pathology. CERN (англ.). Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 30 січня 2021.
  28. ↑ Our Educational Programmes | CERN. home.cern. Архів оригіналу за 23 січня 2021. Процитовано 30 січня 2021.
  29. ↑ CERN’s International High-School Teacher Programme turns 20. CERN (англ.). Архів оригіналу за 24 лютого 2021. Процитовано 30 січня 2021.
  30. ↑ Summer Student Opportunities | Careers at CERN. careers.cern. Архів оригіналу за 27 січня 2021. Процитовано 30 січня 2021.
  31. ↑ Home | A Beamline for Schools. beamlineforschools.cern. Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 30 січня 2021.
  32. ↑ Beamline for Schools: the worldwide competition is growing. CERN (англ.). Архів оригіналу за 5 лютого 2021. Процитовано 30 січня 2021.
  33. ↑ CERN’s Knowledge Transfer group invites you to make an impact on society. CERN (англ.). Архів оригіналу за 5 лютого 2021. Процитовано 30 січня 2021.
  34. ↑ For the General Public | Knowledge Transfer. kt.cern. Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 30 січня 2021.
  35. ↑ CERN Open Days: come and explore the future. CERN (англ.). Архів оригіналу за 4 лютого 2021. Процитовано 30 січня 2021.
  36. ↑ CERN announces new open data policy in support of open science. CERN (англ.). Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 30 січня 2021.
  37. ↑ CMS collaboration releases its first open data from heavy-ion collisions. CERN (англ.). Архів оригіналу за 29 січня 2021. Процитовано 30 січня 2021.
  38. ↑ Publish open access | CERN Scientific Information Service (SIS). scientific-info.cern. Архів оригіналу за 3 лютого 2021. Процитовано 30 січня 2021.
  39. ↑ http://cds.cern.ch/
  40. ↑ An exabyte of disk storage at CERN. // By Tim Smith. 29.09.2023
  41. ↑ Ємність сховища даних CERN перевищила 1 Ебайт. 03.10.2023
  42. ↑ CERN - Nobel prizes. public-archive.web.cern.ch. Архів оригіналу за 5 лютого 2021. Процитовано 30 січня 2021.
  43. ↑ Overlooked for the Nobel: the CERN physicists who discovered the Higgs boson. Physics World (брит.). 29 вересня 2020. Архів оригіналу за 16 листопада 2020. Процитовано 30 січня 2021.
  44. ↑ CERN припинить співпрацю з 500 вченими, пов’язаними з рф. 20.03.2024
  45. ↑ CERN: Russland fliegt bei der größten Maschine der Welt raus. // Von Tom Sperlich. 30.11.2024, 11:40 Uhr
  46. ↑ Без Великого адронного колайдера: CERN офіційно припинила співпрацю з росією. // Автор: Павло Бартос. 02.12.2024
  47. ↑ Member States | CERN. home.cern. Архів оригіналу за 29 листопада 2018. Процитовано 30 січня 2021.
  48. ↑ Кирил Чеботарьов (20 червня 2022). Усі зв’язки зруйновані. Росію вигнали з проєкту Великого адронного колайдера. НВ.
  49. ↑ а б Ukraine | International Relations. international-relations.web.cern.ch. Архів оригіналу за 3 лютого 2021. Процитовано 30 січня 2021.
  50. ↑ Матеріали чергового засідання Президії НАН України 9 вересня 2009 року (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 7 листопада 2011. Процитовано 11 листопада 2009.
  51. ↑ Про ратифікацію Угоди між Україною та Європейською організацією ядерних досліджень (ЦЕРН) стосовно надання статусу асоційованого члена в ЦЕРН. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 2 травня 2023.
  52. ↑ Єдиний державний реєстр міжнародних організацій, членом яких є Україна станом на 01.01.2017. Архів оригіналу за 9 вересня 2017. Процитовано 10 вересня 2017.
  53. ↑ Country detail. greybook.cern.ch. Архів оригіналу за 24 січня 2021. Процитовано 30 січня 2021.
  54. ↑ Ресурси УНГ ★ грід-інфраструктура ★ Віртуальна Організація ★ Центр моніторингу. ung.in.ua. Архів оригіналу за 4 лютого 2021. Процитовано 30 січня 2021.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=CERN&oldid=44061295