Головна сторінка

Ласкаво просимо у Вікіджерела,

вільну бібліотеку!

Зараз у Вікіджерелах 419 149 сторінок.

Календар

7 листопада

1831 — народився Леонард Совінський, польський письменник, історик, перекладач
1836 — народився Інокентій Омулевський, російський письменник, поет
1848 — народився Дмитро Маркович, український громадський і державний діяч, правник, письменник
1855 — народився Дмитро Яворницький, український історик, фольклорист, письменник
1857 — народився Дмитро Багалій, український історик
1879 — народився Лев Троцький, російський революціонер, радянський державний, партійний та військово-політичний діяч, ідеолог троцькізму
1888 — народився Нестор Махно, провідник анархістського руху

Вибрана проза

Пригоди статечної миші. (Відень, 1919) Дмитро Мамін-Сибіряк
… Чи зможе ж хто уявити собі, як важко жити в світі божому маленькій, полохливій і беззахистній мишці?! Й справді, таке мізерне звірятко, а проти його рішуче всі на світі. Я живу в п'ятиповерховім будинку, недалечко від Сінної, й у всіх п'ятьох поверхах повнісенько моїх найлютіших ворогів. Аж жах бере! А чи багато ж треба такій маленькій, бідній мишці, як я? Шматочок сальця, кілька крихоток — от уже й неголодна. Далебі, я нікому, зовсім нікому нічого лихого не роблю, а тим часом досить з'явитися мені на видноті вдень, як зараз же зчиниться вереск: — Миша, миша!… Бийте її!… Щось невимовно страшне! І додам ще: зовсім несправедливе! Та же ж на світ божий я народилася мишою й не можу бути чимсь иншим. Хіба ж я винна, що я миша! Звичайно, далеко користніще кішкою бути, але я б цього саме й не хотіла, бо кішка — кляте створіння. І, на мою думку, всі коти й кішки найбільші в світі ледарі — дармоїди, і я, правду кажучи, й разу на свої очі не бачила жадного статечного кота чи кішки. Додайте до цього ще й їхнє повсякчасне лукавство, котрим переважають котів та кішок хіба тілько любі їхні хазяї — панове люде.

читати далі…

Вибрана поезія

Інокентій Омулевський

З чужого поля. (Київ, 1985)

Не йму я снам, але бува:
В химерних мріях серед ночі
Так ярко, живо так сплива
Край незабутній перед очі.
Кругом панує вільний труд,
Бо то вже край — не край загнання,
На віки вічні збувся люд
Години тяжкого конання.
На сни, мовляв, не потурай:
А рад я снам отим без міри,
Бо міцно вірую в свій край,
Як неньці йме дитина віри.