Головна сторінка

Календар

10 листопада

Всесвітній день науки

1483 — народився Мартін Лютер, німецький протестантський реформатор
1759 — народився Фрідріх Шиллер, німецький поет і драматург
1838 — помер Іван Котляревський, український письменник, драматург
1842 — помер Олексій Кольцов, російський поет
1888 — помер Стефан Качала, український галицький громадсько-політичний діяч, публіцист
1891 — помер Артюр Рембо, французький поет
1893 — помер Леонід Глібов, український байкар, письменник
1930 — застрелився Павло Коломієць, український поет

Вибрана проза

Елементарні закони версифікаціі (віршування). (Харків, 1922) Майк Йогансен
… „Проте революційний рух рециною проніс“. Вірш ніде не спиняється, що як раз і є в ладу з тим образом який він дає. В зязку з цим — подивіться — в кожнім слові сього віршу є звук „р“ який теж яскраво звуками підкреслює образ бігунки; такий образ поета (наперекір міщанському жаху й інститутській соромливости). Такий прийом зветься алітерацією. Алітерація є могутнім засобом для звукових ефектів. Відчуваючи характер окремих звуків, знаючи лагідність „л“, бурхливість „р“, сичання „с“, дзюрчання „дз“, бубон „б“, закляклість „к“, мелодійность „м“, знаючи безмежну здатність звуків і іх комбінацій одбивати звуки життя, поет в силі утворити справжню звукопись. (…) Дам де які найзагальніші вказівки за нерозробленістю теми „А“ — звук радости й сили, найповнішій звук, „У“ навпаки найглухіший, „О“ типовий звук украінськоі мелодіі з іі величним сумом, „і“ квиління; „е“ найбільш нейтральний голосозвук. (Ці приближні вказівки не претендують ні в яким разі на непохибність і абсолютність — в якому контексті вони придбавають ріжних значінь — хочу вказати тільки на увагу, що іі треба звертати на наголошений, головний звук слова і рядка).

читати далі…

Вибрана поезія

Леонід Глібов

Струни. Том I. (Берлін, 1922)

НЕ ПЛАЧ, ПОЕТ!

Не плач, поет! хоч як там трудно, тяжко буде; —
Не плач, не треба сліз твоїх;
Плаксивих дум тепер ніде не люблять люде,
І лишенько чуже — їм сміх.
Всім веселійше жить, коли кругом сміються,
Бо горя скрізь доволі є;
І через золото, он кажуть, сльози ллються, —
На щож ще горенько твоє?
Не плач, поет! жалійсь про все собі самому,
Неси в могильний свій скиток.
«Він, — скажуть, — гореньком не докучав нікому,
Йому хвала, йому вінок!»