Очікує на перевірку

Лезгинська мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лезгинська мова
лезги чӏал
lezgi č'al
Поширена вРосія Росія, Азербайджан Азербайджан
Носії800 000
Писемністькирилиця
КласифікаціяПівнічно-кавказька сім'я
Нахсько-дагестанські мови
Лезгинські мови
Офіційний статус
Коди мови
ISO 639-1немає
ISO 639-2lez
ISO 639-3lez

Лезгинська мова (лезги чӏал, lezgi č'al) — мова лезгинів.

Лезгинська мова розповсюджена в районах проживання лезгинів — здебільшого в південно-східному Дагестані (Курахський, Ахтинський, Магарамкентський, Сулейман-Стальський, і частково в інших районах) та на півночі Азербайджану (Кубінський, Кусарський, Хачмазський райони). За даними перепису 2002 року в Російській Федерації 398 тис. осіб, а в 1999 році в Азербайджані 178 тис. володіли лезгинською мовою. Лезгинська мова має статус однієї з державних мов Дагестану.

Поширення

[ред. | ред. код]

У 2002 році лезгинською мовою говорило близько 397 000 осіб в Росії, переважно в Південному Дагестані; у 1999 році нею говорило близько 178 400 осіб, переважно в провінціях Кусар, Куба, Кабала, Огуз, Ісмаїллі та Хачмаз на північному сході Азербайджану. Лезгинською мовою також говорять в Казахстані, Киргизстані, Туреччині, Туркменістані, Україні, Німеччині та Узбекистані мігрантами з Азербайджану та Дагестану.

Деякі мовці проживають у провінціях Баликесір, Ялова, Ізмір, Бурса Туреччини, особливо в Кирнє (Ортака), селі в провінції Баликесір, що розташоване на західному узбережжі, на південь-захід від Стамбула.

Загальна кількість мовців становить приблизно 800 000 осіб.

Діалекти

[ред. | ред. код]

Діалекти: Кюрінський, Гюнейський (основа літературної мови), Курахський, Яркінський, Самурський та Кубінський.

Граматика

[ред. | ред. код]

Іменник має категорію відмінку (18) та числа, а дієслово не змінюється в особі та числі, але має складну систему часових форм. Номінативна, ергативна та дативна форми є основними при побудові простого речення.

Письмо

[ред. | ред. код]

До 1928 року лезгини використовували арабську писемність, яка була замінена латинською. Від 1938 року для письма на гюнейському діалекті радянською владою була запроваджена кирилиця.

Кириличний алфавіт: Загальні відомості про правила написання та вимову в лезгинській мові:

  • Ш — використовується тільки в словах, запозичених з російської мови, але вимовляється як [ш];
  • Ё — зустрічається в літературі лише в одному слові — "ёъ" ([joʔ]);
  • Ы (ə) — дуже часто зустрічається в діалектах;
  • Ь — м'який знак — фактично використовується лише в диграфах гь, хь, уь, кь; оскільки в лезгинській мові відсутні м'які фонеми, навіть у запозичених словах він не використовується, наприклад, "автомобіль", "мультфільм".

Сучасна орфографія діє з 1962 року. До 1962 року приголосні без аудібельності /k/, /p/, /t/, /t͡s/, /t͡ʃ/ відображалися подвоєними буквами, відповідно: кк, пп, тт, цц, чч, утворюючи такі пари, як "ччил" (/t͡ʃil/ — "земля") і "чил" (/t͡ʃʰil/ — "сітка"). Всього існує щонайменше 19 таких пар. У сучасній орфографії такі слова є омографами: "чил" може означати одночасно і "земля", і "сітка".

А Б В Г Гъ Гь Д Е Ё Ж З И Й К Къ Кь Кӏ Л М Н О П Пӏ Р С Т Тӏ У Уь Ф Х Хъ Хь Ц Цӏ Ч Чӏ Ш Щ Ъ Ы Ь Э Ю Я
а б в г гъ гь д е ё ж з и й к къ кь кӏ л м н о п пӏ р с т тӏ у уь ф х хъ хь ц цӏ ч чӏ ш щ ъ ы ь э ю я

Алфавіт латиницею:

A a Ä ä B b C c Č č Ch ch Čh čh D d
E e F f G g Gh gh H h I i J j K k
Kh kh L l M m N n Ŋ ŋ O o Ö ö P p
Ph ph Q q Qh qh R r S s Š š T t Th th
U u Ü ü V v X x X́ x́ Y y Z z Ž ž


Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікіпедія
Вікіпедія

Вікіпедія має розділ
лезгинською мовою
Кьилин ччин